АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА

          Першим етапом у вихованні правильної, чистої вимови є робота над формуванням арти­куляційної бази, розвитком арти­куляційної моторики. У дітей, які мають порушення звуковимови, як правило, спостерігається мотор­на недостатність органів мовлен­нєвого апарата.

      Вироблення точних і повноцін­них рухів, відпрацювання їх дифе­ренційованості, об'єднання прос­тих рухів у складні, відчуття арти­куляційної постави — все це до­сягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ — артикуляційної гімнас­тики. Окрім того, артикуляційна гімнастика включає ще й елементи психологічної підготовки малюка до подолання вад звуковимови. Успіх у вихованні правильної зву­ковимови залежить від методів педагогічного впливу логопеда, застосування різноманітних, ціка­вих для дітей форм роботи, ос­кільки під час тривалого виконан­ня одноманітних артикуляційних вправ малята швидко втомлю­ються і взагалі втрачають інтерес до логопедичних занять.

     Передумовою успішного нав­чання і розвитку дітей є, безпе­речно, поєднання занять з грою: дитина, захоплюючись, не помі­чає, що її навчають, а тому легше й швидше долає труднощі, набу­ває необхідних знань та навичок. Ігрові прийоми проведення арти­куляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають малим упевненості в сво­їх силах.

    У логопедичній практиці прий­нято користуватися певними умовними назвами окре­мих вправ («Лопатка», «Голочка» тощо), рекомендується також

використовують картинки-символи із зображеннями конкретних предметів, що асоціюють­ся з певними рухами, по­ложенням органів артикуляційно­го апарата. Картинки-символи слугують зоро­вою опорою, їх показ супроводжу­ється коментарями-підказками. Дітям дуже подобається, коли вони подаються у віршованій формі.

   Артикуляційну гімнастику починаємо з трену­вання губ.

Артикуляційні вправи для губ.

«ЖАБЕНЯТА»

Мета: відпрацювати вміння виконувати вправу «широка усміш­ка», утримувати губи у цій позиції.

Ми веселі жабенята,

 Ква-ква-ква, ква-ква-ква!

Любим плавати й стрибати,

Ква-ква-ква, ква-ква-ква.

У маленьких скрекотушок

Рот широкий, аж до вушок.

«СЛОН-ВИТІВНИК»

  Мета: виробити вміння ство­рювати губами трубочку, наче хоботок.

       Я стою собі й гуду:

       Ду-ду-ду, ду-ду-ду!

       Бо я витівки люблю:

       Ду-ду-ду,  ду-ду-ду!

       Набираю в рот води.

       Пирх — тікайте хто куди!

      (За Є. Желєзняковим)

«ЖАБЕНЯТА-СЛОНЕНЯТА»

       Мета: відпрацювати координованість та диференційованість рухів губ.

           Дуже люблять жабенята

           Свою пісеньку співати:

           -   Кумки-кумки, ква-ква-ква,—

                Ось тобі і всі слова.

           Нас навчили слоненята

           Губки хоботком тримати:

            -  У-у-у, у-у-у!

               Дуже дякую слону.

«КОРІВКА І КІЗКА»

Мета: закріплювати вміння ді­тей виконувати «трубочку» і «усмішку».

Ви не знаєте, чому-у-у-у

 Всі корівки кажуть: «Му-у-у!»

 Козенятко мале

 Ще з дитинства каже: «Ме-е-е».

 Так ведуть розмову

 Кізонька й корова:

«Ме-е-е», «му-у-у»,

«Ме-е-е», «му-у-у».

   Для формування артикуляційної бази розроблені статичні та ди­намічні вправи для язика. Спира­ючись на предметні образи (сим­воли артикуляційних вправ), мож­на створювати безліч ігрових вправ.

Статичні вправи для язика

«ЛОПАТКА»

Мета: вчити дітей розслаб­ляти м’язи язика, утримувати йо­го широким, пласким протягом 10-15 секунд.

1-й   варіант

Язик широкий, як лопата,

 Та легко нам його тримати.

2-й   варіант

Язик лопаткою тримай,

Поки лічу я — не ховай.

 Раз, два, три, чотири, п’ять —

Можеш свій язик сховать.

«ГОЛОЧКА»

Мета: навчити дітей напружу­вати язик, робити його вузьким, гострим (15 с).

1. й  варіант

Наш слухняний язичок —

Найгостріша з голочок.

Став напруженим, вузьким.

Потримай його таким.

1. й  варіант

Язик свій швидше нагостри —

 На голочку перетвори.

Його вузеньким потримай,

Поки рахую — не ховай.

«ЛОПАТКА ЧИ ГОЛОЧКА»

  Мета: навчити розслабляти і напружувати м’язи язика, перево­дити його з одного положення в інше. На сигнал дорослого діти «пе­ретворюють» язик то на «лопат­ку», то на «голочку».

«ЧАШЕЧКА»

     Мета: навчити робити язик широким, а потім, піднявши кін­чик язика, утворити форму ча­шечки.

     1-й  варіант

Зроби широким свій язик,

 Його краєчки підніми,

Бач, вийшла чашечка у нас,

Ану зроби її ще раз.

2-й  варіант

Виконати нам не важко

Вправу цю, що зветься «чашка».

«ГІРКА»

       Мета: тренувати підйом спин­ки язика, закріпити відчуття пози­ції: кінчик язика за нижніми різ­цями.

Розтягни до вушок губи,

Язичок — за нижні зуби,

«Гіркою» язик тримається,

Так ця вправа й називається.

  Закріплення статичних вправ можна провести в грі «Відгадай, що робити». Сприятливе емоцій­не тло для розвитку артикуляцій­ної моторики створюється за допомогою пропонованих композицій «Слухняний язик», «Язик-чарівник», «Язик-мандрівник», «Ви­тівки веселого язика», «Що уміє наш язик», «Незвичайні пригоди язика».

У цих композиціях використо­вуються різні вправи — як статич­ні, так і динамічні. Добираються вони залежно від мети корекційної роботи, індивідуальних особли­востей дітей.

ЯЗИК-ЧАРІВНИК

Знаємо, що наш язик —

Дивовижний чарівник.

Все, що ми захочемо,

Зробить він охоче.

Перетвориться спочатку

На малесеньку лопатку;

 Гостру голочку язик

Вже давно робити звик.

Побажаєм, стане чашкою,

Зовсім це йому неважко.

День і ніч ні на хвилину

Не спиняється годинник.

 Зробим язичком ось так:

Тікі-так, тікі-так.

Наша гойдалочка мила

Діткам всім дарує крила.

Вгору-вниз, вгору-вниз,

Опустись і піднімись.

Серед лісу, на горбочку,

Гарні виросли грибочки,

А найкращий — боровик,

З ним знайомий наш язик.

Знаєш ти і знаю я,

Якщо трапиться змія

І покаже своє жало,

 Сміху, мабуть, буде мало.

Карлсон прилетів і зранку

З’їв варення цілу банку.

Він злизав його ось так.

В нього пречудовий смак!

Ось біжать без перепони

 По дорозі диво-коні,

 І дзвенять, дзвенять підкови

 Диво-коників казкових.

 А тепер ось, як індик,

 Забелькоче наш язик.

 Що ж бо хоче він сказати

 Неслухняним індичатам?

 Наш язик-чарівник

 Показав усе, що міг,

 Повернувся до хатинки:

 Час настав для відпочинку.

ПРИГОДИ ЯЗИКА

Ось пригодонька яка

Трапилась у язика:

Спав тихенько у хатині

На м’якій, пухкій перині.

Раптом чує голосок:

«Ну ж бо, друже, язичок,

 мій товаришочку любий,

Розтуляй швиденько губи

І виходь мерщій із хати,

Будемо разом гуляти».

Ледве вийшов на поріг,

Від утоми тут же ліг.

Каже сонечко ласкаве:

— Ну ж вставай робити вправи!

Нумо, годі вже лежати,

Треба сили набиратись.

Язичок наш вигнув спинку,

Зупинився на хвилинку

І до сонця потягнувся,

Задоволено всміхнувся.

Подивився вліво, вправо:

Ой, як гарно, як цікаво!

Онде гойдалка крилата

Вже запрошує маляток,

Заливається баян,

Дай-но, потанцюю й я.

Он грибочок за пеньком,

Стану я таким грибком.

Ось горішки на ліщині,

Покочу їх до хатини.

Як котив горішок я,

Трапилась мені змія,

І від неї дав я драла,

 Щоб мене не наздогнала.

Скільки в цьому світі дива!

Все скінчилося щасливо.

Вийшла подорож на славу,

Став язик наш сильний, жвавий.

 Повернувся я додому

 І відчув страшенну втому.

 Відпочину. Завтра знову

 Буде подорож казкова.

     Відповідна підготовка мов­ного апарата стане фундаментом для успішного вироблення пра­вильної звуковимови у дітей.   

 (В статі використані рекомендації  І. Боровик)

Артикуляційна гімнастика

1. «Пташенята» - рот широко відкритий, язик спокійно лежить в роті.
2. «Посмішка» - розтягнути губи в посмішці зуби не видно.
3. «Парканчик» - рот закритий, верхні і нижні зуби зімкнені і оголені. Губи в посмішці.
4. «Трубочка» - губи витягнуті у довгу трубочку. «Лопаточка» - рот відкритий, широкий розслаблений язик лежить на нижній губі.
5. «Чашечка» - рот широко відкритий, передній і бокові краї широкого язика підняті, але не торка­ються зубів.
6. «Жало» - рот відкритий, вузький напружений язик висунутий вперед, рухається в лівий куточок рота, потім в правий «годинник».
7. «Гірка», («кішка сердиться») - рот відкритий, кінчик язика упирається в нижні зуби, спинка язика піднята вгору.
8. «Гойдалка» - рот відкритий, напружений язик підняти за верхні зуби, а потім опустити за нижні.
9. «Футбол» - рот закритий, напруженим язичком впертися то в праву, то в ліву щоку.

10.  «Смачне  варення» - рот відкритий. Широким язиком облизати верхню губу і забрати язик в рота.
11. «Конячки» - рот широко відкритий, присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Цокати повільно і сильно, потім швидше.
12. «Грибок» - рот відкритий, язик присмоктати до піднебіння, вдержати якомога довше, відтягуючи вниз нижню щелепу.