Інформація щодо профілактики та виявлення випадків

домашнього насильства


Номери телефонів "гарячих ліній" та огранізацій/органів, куди може звернутися особа у випадках домашнього насильства

Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:
• До територіального органу поліції a6o за телефоном 102.
• До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
• До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної  держадміністрацій.
• До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
• До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
• До близької людини.
• На телефони  «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»:
Національна «гаряча лінія» з питань запобігання д омашнього насильства, торгівлею люд ьми та гендерної дискримінації
0-800-500-335  або  116-123 (короткий номер з мобільного)

     Урядовий контактний центр 15-47, де цілодоюово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям.

     Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги.
Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:
- інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
- правові консультації;
- зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, отримати інформацію про ïx місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.

Служби підтримки постраждалих осіб:
1)  центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
2)  притулки для дітей;
3)  центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
4)  соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
5)  центри соціально-психологічної допомоги;
6)  територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
7)  інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.


До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих ocіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.